Україна – Країна Лелек.

Лелека виступає як Символ Роду для українців впродовж всієї історії існування.

Культ лелеці, як Священному птаху – Символу Роду, існує в Україні з часів трипільської культури. Він пов’язаний із історією трипільських племен, які населяли в той час Україну і входили до складу Великої Пелагзійської держави (пелагзи у перекладі з др.грецької означає (тотем - птах лелека).

З древньогрецьких джерел відомо, що одне з пелагзійських племен, Лелеки, які вважали себе нащадками венеціанців, мали за тотем Священного Птаха Лелеку, який символізував Вогонь Небесний, а саме — Зорю (назва «гайстер» пізніша, грецька, що в перекладі означає — «зоря») [1, с.115].

Назва ж «Лелека» походить від назви богині Лелі (Жіноче водне начало, Венера). Назва складна — Леля плюс ка (ко -(кімер.) - дитина). Назва птаха гайстр (порівняйте з др. гр. астра – Венера) давньогрецькою означає "зоря-зірка".

Древньогрецькі літописи зафіксували пелагзійську легенду про те, що на якомусь передісторичному етапі Венера макси-мально наблизилася до Землі і звідти на Землю передано не лише Прамову («сесаре» — мову богів), не лише Зерна пшениці (учені встановили, що мікроелементи пшениці цілком збігаються з мікроелементами людського організму), а й певний Людський Контингент [2, с. 169]. Лелеки вважали себе нащадками цих людей і вклонялися Лелеці як Посланцю, що забезпечує зв’язок між Світом матеріальним (живучих на Землі людей) та світом Духовним (світом Богів та Всесвіту).

Тому Лелека вважався і досі вважається в Україні Священним Птахом, оскільки забезпечує «Небесне Просвітлення» людей, доносячи їм «вісті» з Духовного Світу і в такий спосіб підтримує Енергообмін між матеріальним та Духовним світами, забираючи восени душі померлих предків і весною приносячи душі новонародженим. Існує версія, що колись Лелека називався у нас так, як у німців ще й досі називається журавель – краном (der Kranich). Між іншим, саме з кореня «кран» деякі етнографи-дослідники, наприклад, Зореслов Ключко, прослідковують самоназву Україна, тобто країна кранів або ж земля лелек. Дослідник навіть знайшов у батька історії Геродота у VІІІ книзі вживання самоназви пелазгів: «Афіняни тоді, коли країну, що тепер називається Еллада, залюднювали пелазги, були пелазгами і називалися кранаї». Дослідник вважає, що з розвитком багатобожжя птах «кран» у нас поступово замінюється на «лелеку», що походить від імені Богині Весняного Відродження Природи Лелі [3].

У дохристиянські часи наприкінці лютого (24 числа) прадавні українці відзначали Лелечини, свято тотемного Птаха українців. Важають, що з цього дня птахи починають свій політ з Вирію (Раю). Лелечини символізують початок пташиних свят. Птахи в українців вважаються  священними, бо вони двічі народжуються: “перший раз гладке (яйце), а другий раз пухке (пташення)”. Збереглося також і інша назва цього свята Будник або Обернення. Ця назва підкреслює початок нового Циклу життя та нового Року, що святкувався праукраїнцями на початку весни. Лелечинами починаються двотижневі пташині свята: Лелеки, Ластівки, Сорочини [4, с. 89]. З цього дня починаються закликання Весни і виготовлення писанок, розучування щедрівок, що співалися на Щедрий вечір, напередодні Нового року (Новоліття визначалося за 1-м веснянийм Молодиком – молодим місяцем). 1 Березня святкували наступне з двотижневих пташиних свят - Ластівку, з цього дня починали співати веснянки, закликаючи весну. 9 Березня святкували Сорочини — пробудження Матінки Землі. Здійснювали закликання сорока різних пташок, що прилітають із різних країв. Закликання відбувається через випікання ритуальної випічки – бубликів. Бубликами закликали пташок із Вирію (сорок бубликів або печива у вигляді пташок — «жайворонків», що роздавали дітям). Вважається, що птахи, прилітаючи, приносять на крилах Весну. В цей День ритуальною іжею для сім’ї є галушки. З цього дня проганяють Мороза, викидаючи йому за вікно по одному з житніх колобків, які випікали спеціально в цей день.

Перелік використаних джерел:
1. Братко-Кутинський О. Феномен України. / О. Братко-Кутинський. – К.: «Вечірній Київ», Українська академія оригінальних ідей, 1996. – 304 с.
2. Адаменко М. Легендарний птах лелека / М.Адаменко // Т. М. Шабельник,В. Ф. Жовтобрюх, Л. Е. Ліснича. Українська мова. Усі види переказів. 5—11 класи. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. – 240 с.
3. Адаменко М. Легендарний птах лелека [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tvory.net/lehendarnyj-ptah-leleka/ – Заголовок з екрану.
4. Лозко Г. Коло свароже: Відроджені Традиції / Г. Лозко. – К.: Український письменник, 2004. – 222 с.

Автор: Тарапатова Н.М. 

Кандидат соціологічних наук,
доцент кафедри психології та соціології

Любовь возносит к Небесам,
Преображая Дух и Тело,
И Ты летишь по небу Сам,
От Бога оттолкнувшись Смело,

Твой Разум Чист,
И Мысль Светла,
Растет ступень Преодоленья,
Ты поднимаешся Любя,
Ты Бога Стал Отображеньем!

 

Сила Слова